ФЕНОМЕН ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ (ШІ-АДИКЦІЯ): ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ, ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Анотація. Стрімка та масштабна інтеграція генеративних систем штучного інтелекту (ШІ) у повсякденне життя створює безпрецедентний контекст для формування нових форм поведінкових залежностей. На відміну від попередніх цифрових технологій, ШІ пропонує унікальні механізми взаємодії, що потенційно мають значно вищий адиктивний потенціал. Це створює серйозну загрозу для психічного здоров’я, особливо серед вразливих груп населення, і вимагає розробки нової концептуальної рамки для розуміння, діагностики й терапевтичного втручання. Мета дослідження – провести теоретичний аналіз феномена ШІ-адикції, визначити її унікальні феноменологічні риси, запропонувати гіпотетичні нейробіологічні та психосоціальні механізми її формування, а також окреслити основні діагностичні виклики й напрями для майбутніх досліджень. Матеріали та методи. Проведено теоретичний огляд і концептуальний аналіз на основі систематизованого пошуку наукової літератури в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за період з 1996 по 2025 рік. Для аналізу й узагальнення даних використовувався метод наративного синтезу. Результати. Аналіз літератури дав змогу виділити три ключові характеристики ШІ-адикції: 1) гіперперсоналізація контенту, що формує потужну, індивідуалізовану систему винагороди; 2) антропоморфізм і симуляція соціальної взаємодії, що дає змогу компенсувати дефіцит реальних соціальних зв’язків; 3) безперервні гейміфіковані цикли взаємодії, що експлуатують дофамінові петлі підкріплення, подібні до азартних ігор. Запропоновано нейробіологічну модель, яка пов’язує ці стимули з дисрегуляцією мезолімбічної дофамінової системи, гіпоактивністю префронтальної кори (зниження когнітивного контролю) і змінами в мережі пасивного режиму роботи мозку. Розглянуто психосоціальні фактори ризику, зокрема самотність, соціальну тривожність, низьку самооцінку й дефіцит навичок міжособистісної комунікації. Окреслено діагностичні виклики, пов’язані із симптомною схожістю з іншими адикціями й відсутністю валідованого інструментарію. Висновки. ШІ-адикція є новим потенційним поведінковим розладом з унікальним патогенетичним профілем, що відрізняє її від наявних цифрових залежностей. Необхідні термінові подальші дослідження, зокрема лонгітюдні спостереження та нейровізуалізаційні експерименти, для верифікації запропонованих моделей, розробки валідованих діагностичних критеріїв (наприклад, для включення до майбутніх версій DSM/МКХ) і створення доказових програм профілактики й терапії.