ОЦІНКА ШКІЛЬНОЇ ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ ІЗ ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ

Анотація

Вступ. За даними останніх досліджень, кількість дітей шкільного віку з високою тривожністю збільшується. У літературі останніх років зустрічаються дослідження, присвячені вивченню взаємозв’язку психоемоційного стану дітей та їхнього стоматологічного здоров’я. Зубний біль може впливати на емоційну стабільність дітей, порушення прикусу може бути пов’язане зі зниженням сприйнятої привабливості іншими та соціального визнання. Тому вивчення психоемоційного стану дітей зі стоматологічними захворюваннями, зокрема за наявності зубощелепних аномалій, є актуальною проблемою, розв’язання якої сприятиме розпрацюванню ефективних підходів до лікування та профілактики цієї патології у дітей і забезпечення високої якості життя. Мета дослідження. Оцінити шкільну тривожність у дітей із зубощелепними аномаліями. Матеріал та методи дослідження. Для оцінки шкільної тривожності нами проведено анкетування 222 дитини віком 6–11 років: 119 дітей із зубощелепними аномаліями (ЗЩА) становили основну групу, до групи порівняння увійшло 103 дитини без ЗЩА. Рівень загальної шкільної тривожності у обстежених дітей визначали за допомогою тесту шкільної тривожності Філіпса. Результати дослідження. Установлено, що у дітей із ЗЩА переважно спостерігали середній (46,01±2,37 %) та високий (36,06±2,26 %) рівні загальної шкільної тривожності. Із віком кількість дітей із ЗЩА з низьким рівнем загальної шкільної тривожності суттєво знижувалася (із 26,92±2,13 % у 6–8 років до 8,95±2,34 % у 9–12-років, р<0,05), а з високим – збільшувалася (із 28,84±2,21% у 6–8 років до 43,28±2,32% у 9–12 років, р<0,05). Також установлено, що низький рівень загальної шкільної тривожності виявлено в 1,26 рази меншої кількості хлопців із ЗЩА по відношенню до дівчат з ортодонтичною патологією (р>0,05), натомість кількість дівчат та хлопців із високим рівнем тривожності була майже однаковою (р>0,05). Висновки. Отже, отримані результати свідчать, що діти із ЗЩА виказують переважно середню та високу загальну шкільну тривожність. Таким чином, урахування психоемоційного стану дитини слугуватиме важливим елементом у досягненні ефективності стоматологічного лікування та профілактики, а також формуванні мотивації до збереження стоматологічного здоров’я та покращення якості життя.