БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОТОВОЇ РІДИНИ ПАЦІЄНТІВ З РІЗНИМИ ПАТОГЕНЕТИЧНИМИ ВАРІАНТАМИ ПЕРЕБІГУ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

Анотація

Вступ. Клінічний перебіг генералізованого пародонтиту (ГП) має індивідуальні особливості, пов’язані з етіологічними чинниками та супутніми факторами ризику, які впливають на виникнення та прогресування захворювання. Визначення біохімічних параметрів ротової рідини, характерних для різних патогенетичних варіантів перебігу ГП, дасть можливість підвищити ефективність діагностики цього захворювання й удосконалити диференційовані підходи у його лікуванні. Мета дослідження – вивчити особливості біохімічних показників ротової рідини у пацієнтів з різними варіантами патогенетичного перебігу генералізованого пародонтиту. Матеріали та методи дослідження. Було проведено дослідження складу ротової рідини 120 пацієнтів з ГП І–ІІ стадій, яких розподілили на три групи відповідно до встановленого патогенетичного варіанта перебігу захворювання. У кожного учасника визначили активність α-амілази, лактатдегідрогенази (ЛДГ), аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЛФ), кислої фосфатази (КФ) та провели статистичний аналіз отриманих результатів. Результати. У ротовій рідині пацієнтів з інфекційно-запальним профілем активність ЛДГ та АСТ була достовірно вищою, ніж у двох інших групах, і в середньому становила 852,6 ± 43,8 Од/л та 136,7 ± 12,8 Од/л відповідно. В осіб з метаболічним профілем реєстрували достовірно вищу активність КФ, яка в середньому дорівнювала 42,7 ± 2,3 Од/л. Для зразків ротової рідини пацієнтів з нейроімунним варіантом перебігу ГП була характерна найвища середня активність α-амілази – 1128,9 ± 82,7 Од/л. Інші досліджені біохімічні показники достовірно не відрізнялися між групами. Висновки. Біохімічний склад ротової рідини у пацієнтів з різними варіантами перебігу генералізованого пародонтиту має певні особливості, які можуть бути враховані під час діагностики захворювання та складання індивідуалізованих планів лікування.