ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РАННЬОЇ ДИНАМІКИ АКТИВНОСТІ ЛУЖНОЇ ФОСФАТАЗИ ЩОДО РЕЦИДИВУ ТРАНСВЕРЗАЛЬНОГО ЗВУЖЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДОРОСЛИХ
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-1394.2026-2.9Ключові слова:
трансверзальне звуження верхньої щелепи, ортодонтичне лікування, лужна фосфатаза, кісткове ремоделювання, рецидив, прогнозування, дорослі пацієнтиАнотація
Вступ. Стабільність результатів ортодонтичного розширення верхньої щелепи залежить не лише від величини досягнутого розширення, але й від інтенсивності подальшого кісткового ремоделювання. Одним із доступних лабораторних показників, пов’язаних з остеобластичною активністю та мінералізацією кісткової тканини, є лужна фосфатаза (ЛФ). Водночас можливість використання ранньої динаміки її рівня для прогнозування віддалених результатів лікування трансверзального звуження верхньої щелепи у дорослих залишається недостатньо вивченою. Мета – визначити зв’язок ранньої динаміки рівня лужної фосфатази з розвитком рецидиву трансверзального звуження верхньої щелепи через 18 місяців після проведеного ортодонтичного лікування й оцінити її прогностичну значущість. Матеріали та методи дослідження. До дослідження було включено 42 дорослих пацієнтів віком 18–35 років із трансверзальним звуженням верхньої щелепи. Активність ЛФ у сироватці крові визначали до початку лікування, на 4-му та 8-му тижнях. Розраховували відносну зміну показника від початку лікування до 4-го тижня (d1), від 4-го до 8-го тижня (d2) та від початку лікування до 8-го тижня (d3). Віддалений результат оцінювали через 18 місяців. Стабільний результат встановлено у 24 пацієнтів, рецидив – у 18. Для статистичного аналізу застосовували порівняння груп, кореляційний аналіз Спірмена, однофакторну логістичну регресію та ROC-аналіз. Оптимальне порогове значення визначали за максимальним індексом Юдена. Результати. Абсолютні значення активності ЛФ характеризувалися індивідуальною варіабельністю та статистично значуще не відрізнялися між групами до початку лікування, на 4-му і 8-му тижнях (p > 0,05). Встановлено зворотний зв’язок між усіма показниками ранньої зміни ЛФ і розвитком рецидиву: для d1 коефіцієнт кореляції Спірмена становив rs = –0,417 (p = 0,006), для d2 – rs = –0,520 (p < 0,001), для d3 – rs = –0,659 (p < 0,001). Найбільш інформативною була відносна зміна активності ЛФ від початку лікування до 8-го тижня. За результатами логістичного регресійного аналізу збільшення d3 на один відсотковий пункт асоціювалося зі зменшенням шансів рецидиву приблизно на 30,2% (β = –0,360 ± 0,109; відношення шансів 0,70; 95% довірчий інтервал 0,56–0,86; p = 0,001). Загальна точність класифікації логістичної моделі становила 76,2%. Площа під ROC-кривою дорівнювала 0,884. Для порогового значення d3 ≤ 11,3% чутливість щодо визначення рецидиву становила 100,0%, специфічність – 70,8%, індекс Юдена – 0,708. Висновки. Недостатній приріст активності ЛФ протягом перших 8 тижнів ортодонтичного лікування пов’язаний із більшою імовірністю рецидиву трансверзального звуження верхньої щелепи через 18 місяців. Показник d3 може застосовуватися як додатковий ранній лабораторний показник оцінювання ризику рецидиву, але не як самостійний діагностичний критерій. Для підтвердження встановленого порогового значення необхідна його подальша перевірка на незалежній вибірці.
Посилання
Zeng W., Yan S., Yi Y., Chen H., Sun T., Zhang Y., Zhang J. Long-term efficacy and stability of miniscrew-assisted rapid palatal expansion in mid to late adolescents and adults: a systematic review and meta-analysis. BMC Oral Health. 2023. Vol. 23, No. 1. Art. 829. DOI: https://doi.org/10.1186/s12903-023-03574-y.
Huang X., Han Y., Yang S. Effect and stability of miniscrew-assisted rapid palatal expansion: a systematic review and meta-analysis. Korean Journal of Orthodontics. 2022. Vol. 52, No. 5. P. 334–344. DOI: https://doi.org/10.4041/kjod21.324.
Gogna N., Johal A.S., Sharma P.K. The stability of surgically assisted rapid maxillary expansion (SARME): a systematic review. Journal of Cranio-Maxillofacial Surgery. 2020. Vol. 48, No. 9. P. 845–852. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jcms.2020.07.003.
Naveda R., dos Santos A.M., Seminario M.P., Miranda F., Janson G., Garib D. Midpalatal suture bone repair after miniscrew-assisted rapid palatal expansion in adults. Progress in Orthodontics. 2022. Vol. 23. Art. 35. DOI: https://doi.org/10.1186/s40510-022-00431-6.
Zhao H., Wang X., Jin A. et al. Reducing relapse and accelerating osteogenesis in rapid maxillary expansion. Bioactive Materials. 2022. Vol. 18. P. 507–525. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bioactmat.2022.03.001.
Ubuzima P., Nshimiyimana E., Mukeshimana C. et al. Exploring biological mechanisms in orthodontic tooth movement: bridging the gap between basic research experiments and clinical applications – a comprehensive review. Annals of Anatomy. 2024. Vol. 255. Art. 152286. DOI: https://doi.org/10.1016/j.aanat.2024.152286.
Grabovyi O.M., Nevmerzhytska N.M., Yaremenko L.M., Kostynskyi H.B., Demydchuk A.S., Kondaurova H.Y. Mesenchymal stem cells: diversity. Pathologia. 2023. Vol. 20, No. 1. P. 76–84. DOI: https://doi.org/10.14739/2310-1237.2023.1.272938.
Schini M., Vilaca T., Gossiel F., Salam S., Eastell R. Bone turnover markers: basic biology to clinical applications. Endocrine Reviews. 2023. Vol. 44, No. 3. P. 417–473. DOI: https://doi.org/10.1210/endrev/bnac031.
Minisola S., Cipriani C., Colangelo L., Labbadia G., Pepe J., Magnusson P. Diagnostic approach to abnormal alkaline phosphatase value. Mayo Clinic Proceedings. 2025. Vol. 100, No. 4. P. 712–728. DOI: https://doi.org/10.1016/j.mayocp.2024.11.019.
Dakdouk Y., Sultan K., Azzawi S. Alkaline phosphatase activity in gingival crevicular fluid during orthodontic treatment with different extraction protocols for maxillary canines: a randomized controlled trial. BDJ Open. 2026. Vol. 12. Art. 45. DOI: https://doi.org/10.1038/s41405-026-00425-0.
Bud A., Lazăr L., Mârțu M. A., Dakó T., Suciu M., Vlasiu A., Lazăr A. P. Challenges and perspectives regarding the determination of gingival crevicular fluid biomarkers during orthodontic treatment: a narrative review. Medicina. 2024. Vol. 60, No. 12. Art. 2004. DOI: https://doi.org/10.3390/medicina60122004.
Fuentes Vera B. P., Dib Zaitun I., Pérez de la Cruz M. Á. Biochemical markers involved in bone remodelling during orthodontic tooth movement. Journal of Functional Biomaterials. 2025. Vol. 17, No. 1. Art. 7. DOI: https://doi.org/10.3390/jfb17010007.
World Medical Association Declaration of Helsinki: ethical principles for medical research involving human participants. JAMA. 2025. Vol. 333, No. 1. P. 71–74. DOI: https://doi.org/10.1001/jama.2024.21972.
Li Y., Jacox L.A., Little S.H., Ko C.C. Orthodontic tooth movement: the biology and clinical implications. Journal of Dental Research. 2022. Vol. 101, No. 5. P. 495–505. DOI: https://doi.org/10.1177/00220345211068015.
Lowe D., Sanvictores T., Zubair M. et al. Serum alkaline phosphatase: clinical and laboratory perspectives. Updated March 23, 2026. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2026 Jan. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK459201/.
Bhattoa H.P., Vasikaran S., Trifonidi I. et al. Update on the role of bone turnover markers in the diagnosis and management of osteoporosis: a consensus paper from ESCEO, IOF and IFCC. Osteoporosis International. 2025. Vol. 36, No. 4. P. 579–608. DOI: https://doi.org/10.1007/s00198-025-07422-3.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.



