ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РАННЬОЇ ДИНАМІКИ АКТИВНОСТІ ЛУЖНОЇ ФОСФАТАЗИ ЩОДО РЕЦИДИВУ ТРАНСВЕРЗАЛЬНОГО ЗВУЖЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДОРОСЛИХ

Анотація

Вступ. Стабільність результатів ортодонтичного розширення верхньої щелепи залежить не лише від величини досягнутого розширення, але й від інтенсивності подальшого кісткового ремоделювання. Одним із доступних лабораторних показників, пов’язаних з остеобластичною активністю та мінералізацією кісткової тканини, є лужна фосфатаза (ЛФ). Водночас можливість використання ранньої динаміки її рівня для прогнозування віддалених результатів лікування трансверзального звуження верхньої щелепи у дорослих залишається недостатньо вивченою. Мета – визначити зв’язок ранньої динаміки рівня лужної фосфатази з розвитком рецидиву трансверзального звуження верхньої щелепи через 18 місяців після проведеного ортодонтичного лікування й оцінити її прогностичну значущість. Матеріали та методи дослідження. До дослідження було включено 42 дорослих пацієнтів віком 18–35 років із трансверзальним звуженням верхньої щелепи. Активність ЛФ у сироватці крові визначали до початку лікування, на 4-му та 8-му тижнях. Розраховували відносну зміну показника від початку лікування до 4-го тижня (d1), від 4-го до 8-го тижня (d2) та від початку лікування до 8-го тижня (d3). Віддалений результат оцінювали через 18 місяців. Стабільний результат встановлено у 24 пацієнтів, рецидив – у 18. Для статистичного аналізу застосовували порівняння груп, кореляційний аналіз Спірмена, однофакторну логістичну регресію та ROC-аналіз. Оптимальне порогове значення визначали за максимальним індексом Юдена. Результати. Абсолютні значення активності ЛФ характеризувалися індивідуальною варіабельністю та статистично значуще не відрізнялися між групами до початку лікування, на 4-му і 8-му тижнях (p > 0,05). Встановлено зворотний зв’язок між усіма показниками ранньої зміни ЛФ і розвитком рецидиву: для d1 коефіцієнт кореляції Спірмена становив rs = –0,417 (p = 0,006), для d2 – rs = –0,520 (p < 0,001), для d3 – rs = –0,659 (p < 0,001). Найбільш інформативною була відносна зміна активності ЛФ від початку лікування до 8-го тижня. За результатами логістичного регресійного аналізу збільшення d3 на один відсотковий пункт асоціювалося зі зменшенням шансів рецидиву приблизно на 30,2% (β = –0,360 ± 0,109; відношення шансів 0,70; 95% довірчий інтервал 0,56–0,86; p = 0,001). Загальна точність класифікації логістичної моделі становила 76,2%. Площа під ROC-кривою дорівнювала 0,884. Для порогового значення d3 ≤ 11,3% чутливість щодо визначення рецидиву становила 100,0%, специфічність – 70,8%, індекс Юдена – 0,708. Висновки. Недостатній приріст активності ЛФ протягом перших 8 тижнів ортодонтичного лікування пов’язаний із більшою імовірністю рецидиву трансверзального звуження верхньої щелепи через 18 місяців. Показник d3 може застосовуватися як додатковий ранній лабораторний показник оцінювання ризику рецидиву, але не як самостійний діагностичний критерій. Для підтвердження встановленого порогового значення необхідна його подальша перевірка на незалежній вибірці.