ПАТОМОРФОЗ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ: ПРОБЛЕМА РЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ ШТАМІВ МІКОБАКТЕРІЙ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Автор(и)

  • О. П. Костик
  • О. І. Сахелашвілі-Біль
  • М. І. Сахелашвілі
  • Т. В. Луцишин
  • Н. М. Галишич
  • М. Б. Пурська
  • П. П. Фесюк

Ключові слова:

хіміорезистентний туберкульоз легень, мікобактерія туберкульозу, антимікобактеріальні препарати, молекулярно-генетичний метод, генетичні мутації.

Анотація

Анотація. З початку 90-х років у всьому світі спостерігається зростання медикаментозної резистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ) до найбільш активних протитуберкульозних препаратів (АМБП), що призвело до зниження ефективності лікування та сприяло зростанню основних епідеміологічних показників. Метою дослідження було визначення мутацій МБТ, пов’язаних з резистентністю до АМБП при застосуванні молекулярно-генетичного методу лінійного зонд-аналізу Нain Lifesciences (Geno-Typ MTBDRplus). Проаналізовано штами МБТ, виділені у вперше діагностованих хворих та при рецидивах на предмет виявлення хіміорезистентності штамів у пацієнтів, які впродовж 2017-2021 рр лікувалися у КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічнийлікувально-діагностичний центр». Проведено визначення чутливості штамів МБТ до АМБП І ряду – ізоніазиду та рифампіцину та ІІ ряду – фторхінолонів та ін’єкційних препаратів (канаміцин, капріоміцин та амікацин). Встановлено високий відсоток співпадінь результатів до гену rpoB. Мутації, асоційовані з резистентністю до ізоніазиду, найчастіше зустрічалися в гені katG. Вони зберігають повну вірулентність до ізоніазиду і найчастіше являються мультирезистентними штамами. Молекулярно-генетична резистентність штамів МБТ, до фторхінолонів асоційована з геном gyrA і gyrB, до інєкційних препаратів – геном rrs, а до канаміцину – з геном eis. Необхідність подальших досліджень дозволить визначати мутації МБТ, пов’язані з резистентністю до АМБП та використовувати їх для призначення ефективного та своєчасного лікування, що в подальшому сприятиме покращенню епідеміологічної ситуації щодо хіміорезистентного туберкульозу.

Посилання

Фещенко Ю. І. Патоморфоз туберкульозу – реалії сьогодення, хіміорезистентність як ознака прогресування / Ю. І. Фещенко, Л. Д. Тодоріко, М. М. Кужко, М. І. Гуменюк // Укр.пульмонол. журн.- 2018.- № 2.- С. 6 – 10.

Мельник В. М. Історія виникнення і розвитку хіміорезистентного туберкульозу / В. М. Мельник, А. М. Приходько, Л. В. Ареф’єва // Укр.пульмонол. журн.- 2012.- № 2.- С. 59 – 61.

Антоненко П. Б. Генотипування M.tuberculosis за шістьма локусами / П. Б. Антоненко, В. Й. Кресюк, Ю. І. Бажора // Укр.пульмонол. журн.- 2010.- № 3.- С. 15 - 18.

Тодоріко Л. Д. Досягнення та складні питання що до подолання туберкульозу в Україні (консолідований погляд з різних регіонів) / Л. Д. Тодоріко, В. І. Петренко, Ю. М. Валецький та ін. // Туберкульоз Легеневі хвороби ВІЛ-інфекція.- 2020.- № 1.- С. 10 – 17.

Actor JK, Hunter R, Jagannath C. Immunopathology of tuberlculosis. Molecular pathology of lung diseases. New York. Springer New York. 2008;419−428.

International statistical classification of diseases and health related problems (The) ICD-10. Geneva: World Health Organization; 2016.

Ralph AP, Anstey NM, Kelly PM. Tuberculosis into the 2010-s: Is the glass half full? CID. 2009; 49:574−583.

World Health Organization. Global Tuberculosis Control re port. WHO report Geneva. Switzerland. 2017;273 p.

Suggested citation. Global tuberculosis report. Geneva: World Health Organization. 2017. Licence: CC BY-NCSA 3.0 IGO.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-30