ПАТОМОРФОЗ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ: ПРОБЛЕМА РЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ ШТАМІВ МІКОБАКТЕРІЙ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Анотація

Анотація. З початку 90-х років у всьому світі спостерігається зростання медикаментозної резистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ) до найбільш активних протитуберкульозних препаратів (АМБП), що призвело до зниження ефективності лікування та сприяло зростанню основних епідеміологічних показників. Метою дослідження було визначення мутацій МБТ, пов’язаних з резистентністю до АМБП при застосуванні молекулярно-генетичного методу лінійного зонд-аналізу Нain Lifesciences (Geno-Typ MTBDRplus). Проаналізовано штами МБТ, виділені у вперше діагностованих хворих та при рецидивах на предмет виявлення хіміорезистентності штамів у пацієнтів, які впродовж 2017-2021 рр лікувалися у КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічнийлікувально-діагностичний центр». Проведено визначення чутливості штамів МБТ до АМБП І ряду – ізоніазиду та рифампіцину та ІІ ряду – фторхінолонів та ін’єкційних препаратів (канаміцин, капріоміцин та амікацин). Встановлено високий відсоток співпадінь результатів до гену rpoB. Мутації, асоційовані з резистентністю до ізоніазиду, найчастіше зустрічалися в гені katG. Вони зберігають повну вірулентність до ізоніазиду і найчастіше являються мультирезистентними штамами. Молекулярно-генетична резистентність штамів МБТ, до фторхінолонів асоційована з геном gyrA і gyrB, до інєкційних препаратів – геном rrs, а до канаміцину – з геном eis. Необхідність подальших досліджень дозволить визначати мутації МБТ, пов’язані з резистентністю до АМБП та використовувати їх для призначення ефективного та своєчасного лікування, що в подальшому сприятиме покращенню епідеміологічної ситуації щодо хіміорезистентного туберкульозу.