ТУБЕРКУЛЬОЗ В УКРАЇНІ НА ТЛІ ПАНДЕМІЇ СOVID-19

Анотація

Анотація. Проведено систематичний і статистичний аналіз даних із офіційних статистичних звітів і аналітичних збірників щодо туберкульозу за 2019–2021 роки. в Україні та доступної нам літератури. Епідемія COVID-19, на боротьбу з якою були спрямовані основні матеріальні та людські ресурси в охороні здоров’я країни, погіршила епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в Україні; відбулось скорочення протитуберкульозних заходів, кадрового потенціалу та інфраструктури протитуберкульозних закладів. Це спричинило зменшення захворюваності, поширеності туберкульозу і смертності від цієї недуги, тоді як у інших країнах світу показники захворюваності та смертності від туберкульозу й ефективність лікування, суттєво зросли. Ця невідповідність пояснюється тим, що у розвинених країнах не зменшували фінансування протитуберкульозних заходів під час пандемії COVID-19, а в Україні – зменшили; до того ж, використовували протитуберкульозні заклади і залучали лікарів-фтизіатрів до лікування хворих на COVID-19, внаслідок чого вони не мали можливості надавати допомогу хворим на туберкульоз. Нами встановлено, що під час пандемії COVID-19 більшість ресурсів охорони здоров’я (людських та матеріальних) були спрямовані на боротьбу з нею. Протитуберкульозні заходи були другорядними і згорталися. Це призвело до зменшення статистичного показника захворюваності на всі клінічні форми туберкульозу та смертності від нього, у тому числі полірезистентного, та його рецидивів, а також коінфекції: туберкульоз / ВІЛ / СНІД. Зменшувалася захворюваність на туберкульоз медичних працівників. Поширеність усіх форм активного туберкульозу серед українців мала таку ж тенденцію, як і захворюваність.