ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ ГІПЕРФЕРМЕНТЕМІЇ ТА ЕРОЗИВНО-ВИРАЗКОВИХ УРАЖЕНЬ ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ

Анотація

Лікування гострого панкреатиту являє собою мультидисциплінарну проблему, у якій, поряд з операційно-хірургічними аспектами, не менш великого значення набувають компоненти консервативної медикаментозної та інфузійної терапії, спрямованої на основні патофізіологічні ланки виникнення та прогресування патологічного процесу. Розвиток гострого панкреатиту характеризується активізацією зовнішньосекреторної функції підшлункової залози з надмірною секрецією ферментів і виникненням гіперферментеміі. Окрім цього, серед низки місцевих ускладнень спостерігаються ерозивно-виразкові ураження шлунку та дванадцятипалої кишки, які також потребують медикаментозної корекції.Мета роботи. Обґрунтувати доцільність і визначити зміст антисекреторної терапії, спрямованої на пригнічення функції підшлункової залози й елімінацію органічних уражень початкових відділів шлунково-кишкового тракту у хворих на гострий панкреатит. Матеріали та методи. Методики антисекреторної терапії реалізовано у вибірковій групі хворих у кількості 73 осіб віком від 28 до 67 років. Усіх пацієнтів поділено на дві групи. В основній групі (46) антисекреторну терапію реалізовано з використанням препаратів – інгібіторів протонної помпи згідно з опрацьованими оригінальними методиками. У порівняльній групі (27) застосовувалися синтетичні аналоги соматостатину – октреотиди. Ефективність лікування оцінювалася за показниками рівня α-амілази в сечі. Характер і ступінь вираженості органічних уражень верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та їхня динаміка внаслідок лікування виявлялися за допомогою езофагогастродуоденоскопії. Результати. Констатовано, що інгібітори протонної помпи сприяли статистично вірогідному зменшенню амілазурії вже на третю добу з 880,4 ± 20,2 до 612 ± 18,4 од. (р < 0,05) з остаточною нормалізацією її на п’ятий день – 430 ± 20,4 од. (р < 0,05). Призначення октреотиду приводило до нормалізації рівня α-амілази в сечі лише на п’яту добу – 910 ± 18,4 проти 452 ± 16,2 од. (р < 0,05).У 32 пацієнтів із виявленими езофагогастродуоденоскопічно ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки внаслідок терапії інгібіторами протонної помпи відбувалась елімінація зазначених органічних змін.Висновки. Антисекреторна терапія інгібіторами протонної помпи являє собою важливий компонент лікування гострого панкреатиту, який нормалізує рівень амілазурії та нівелює ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки.