НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЩОДО ФОРМУВАННЯ КІСТКОВОГО ВІДДІЛУ СПИНКИ НОСУ ПРИ РИНОПЛАСТИЦІ

Анотація

Ринопластика є одним із найбільш складних розділів пластичної хірургії насамперед через те, що ніс – це найбільш відкрита й помітна частина обличчя, найдрібніші недоліки якої очевидні. По-друге, ніс має складну, часто асиметричну анатомію, змінювати яку потрібно з високою, істинно мікрохірургічною точністю. У статті представлені історичні аспекти, сучасні погляди на хірургічні операції, розглянуті методи лікування та основні тенденції у сучасних техніках ринопластики. Зроблено аналіз досвіду провідних хірургів у ринопластиці та їх методів у формуванні кісткового відділу спинки носу. Метою роботи є вивчення досліджень і наукових доробок щодо формування кісткового відділу спинки носу під час ринопластики. Матеріали та методи. Огляд та узагальнення даних літератури, сучасних науково-експериментальних досліджень, які стосуються вивчення цієї проблематики. Результати дослідження доводять, що ринопластика є одним із найбільш складних розділів пластичної хірургії насамперед через те, що ніс – це найбільш відкрита й помітна частина обличчя, найдрібніші недоліки якої очевидні. По-друге, ніс має складну, часто асиметричну анатомію, змінювати яку потрібно з високою, істинно мікрохірургічною точністю. Menezes A.S., Guimarães JR, Breda M., Vieira V, Dias L. доводять, що під час первинної ринопластики спинка носа часто піддається надмірній резекції, що потребує вторинної ринопластики. При цьому з багатьох існуючих трансплантатів потрібно вибрати оптимальний. Під час вторинної ринопластики найчастіше зустрічається деформація нижньої третини носа. Так, деформація polly beak зустрічається у 34,0%, деформація кінчика носа – у 30,3%, надмірне западання спинки носа – у 28,3% пацієнтів. Висновок. Аналіз літературних джерел дає змогу стверджувати, що ринопластика є одним із найбільш складних розділів пластичної хірургії. Ретельний передопераційний аналіз і планування операції з формування кісткового відділу спинки носу, обговорення можливостей і варіантів ринопластики, виходячи з побажань пацієнта та з урахуванням фенотипічних особливостей особи, допомагають уникнути непорозуміння між хірургом та пацієнтом і розпізнати ще на доопераційному етапі ймовірність виникнення ускладнень після операції.