ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ РАНОВІ УСКЛАДНЕННЯ ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ШОВНОГО МАТЕРІАЛУ В ЕСТЕТИЧНІЙ МАММОПЛАСТИЦІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2786-9067-2024-28-11Ключові слова:
хірургічний шовний матеріал, монокріл, вікрил, маммопластикаАнотація
Післяопераційні ранові ускладнення зростають зі збільшенням числа операцій на молочній залозі, а з’єднання тканин є одним із найскладніших етапів хірургічного втручання, від якості виконання якого багато в чому залежить результат операції. Одним із чинників, які призводять до виникнення запалення, може бути шовний матеріал, що використовується для з’єднання, який у подальшому може залишатися в тілі людини тривалий час. Від якості, хімічного складу і структури шовного матеріалу залежить реакція тканин на результати операції. Метою роботи є вивчення післяопераційних ранових ускладнень через використання різних видів шовного матеріалу в естетичній маммопластиці. Матеріали та методи. Огляд та узагальнення даних літератури, сучасних науково-експериментальних досліджень, які стосуються вивчення цієї проблематики та результати досліджень після проведених операцій. Результати дослідження доводять, що шовний матеріал застосовують для накладання хірургічних швів і перев’язки окремих анатомічних структур (судин, шкіри, м’язів, кісток), а також для зупинення кровотечі. Цей матеріал повинен володіти міцністю, гладкою поверхнею, переносити стерилізацію, зав’язуватися в міцні вузли. Хірургічні шовні матеріали є стороннім предметом для організму, який залишається у тканинах і по-різному може впливати на перебіг запального процесу. У хірургічній практиці естетичної маммопластики залежно від зони накладання швів шовний матеріал може залишатися в глибоких шарах м’яких тканин або зніматися через два тижні в умовах первинного загоєння післяопераційної рани. Висновки. Використання сучасних і безпечних за характеристиками міцності та гіпоаллергенності шовних матеріалів є не менш важливим у хірургії та корекції молочної залози, ніж використання загальновизнаних і довготривалих за ефектом хірургічних методик. Тому особливості використання та якість хірургічного шовного матеріалу дуже впливають на позитивний результат операції з естетичної маммопластики.
Посилання
Вільцанюк О. А. Цебренко М. В., Резанова Н. М. та ін. Нанокомпозитні хірургічні шовні матеріали та алотрансплантанти для з’єднання та алопластики тканин. Клінічна хірургія. 2015. № 11.2 (880). С. 126.
Вільцанюк О. А., Цебренко М. В., Скорук Р. В., Хуторянський М. О. Обґрунтування використання нових видів шовного матеріалу для з’єднання тканин. Клінічна хірургія. 2012. № 11 (837). С. 7.
Годлевський А. І., Шапринський В. О. Післяопераційний перитоніт : монографія. Вінниця : Нова книга, 2001. 240 с.
Гончар С. В. Новий біологічний шовний матеріал, що розсмоктується, в урологічній практиці. Світ медицини та біології. 2012. № 3. С. 53–55.
Гумінський Ю. Й., Скорук Р. В. Морфологічна та морфометрична реакція тканин печінки та скелетних м’язів на імплантацію шовного матеріалу з поліпропілену модифікованого нанокомпозитом срібла. Вісник морфології. 2016. Т. 22, № 2. С. 243‒247.
Костенко В. А., Скрипников Н. С., Лишненко A. B. [и др.]. Хирургический шовный материал будущего: конструктивные взаимоотношения нити и паравульнарных тканей. Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2006. Т. 6, № 1–2. С. 259–261.
Проніна О. М., Білаш С. М., Кобеняк М. М. Сучасний шовний матеріал при хірургічних операціях на органах сечовидільної системи. Вісник проблем біології і медицини. 2016. Вип. 2, т. 3 (130). С. 57–62.
Фомін П. Д., Жученко О. П., Желіба М. Д. Профілактика та лікування гнійно-запальних ускладнень післяопераційних лапаротомних ран в ургентній хірургії : монографія. Житомир : ЖДМУ ім. Франка, 2009. 196 с.
Шефтель В. О., Дышиневич Н. Е., Сова Р. Е. Токсикология полимерных материалов. Київ : Здоровья, 1988. 216 с.
Abboud N., El Hajj H., Abboud S., Dibo S., Abboud M.H. A new suturing method for optimal wound healing: technique and experience. Aesthetic Surgery Journal Open Forum. 2020.
Ascherman I.A. Refractory eczematous dermatitis associateds with retained suture material / I.A. Ascherman, C.I. Henter, D.K. Bickers. Annalsofplasticsurgery. 2006. Vol. 56, № 2. P. 205–207.
Byrne M., Aly A. The surgical suture. Aesthetic Surgery Journal. 2019. № 39. S67–S72.
Malyuga V.G. Comparative study of suture materials: mylar, catgut, chrome catgut and okcelon in surgery of the gastrointestinal tract: autoref. thesis candidate of medicine Sciences: 14.00.27. Kyiv, 1983. 14 p.
Obermeier A., SchneiderJ, Föhr P. [et al.] In vitro evaluation of novel antimicrobial coatings for surgical sutures using octenidine. BMC Microbiol. 2015. Vol. 15. 186 p. DOI: 10.1186 /s12866-015-0523-4.
Skoruk R.V. Morphological and morphometric analysis of the response of liver tissues and skeletal muscles to the implantation of polyfilament surgical suture material made of silk. Tavri medical and biological bulletin. 2013. Vol. 16, No. 1, pt. 2. P. 178‒182.
Thiede A. BiologischeWertigkeit der Nahtmaterialien. In: Thiede A., Hamelmann H., editors. Moderne Nahtmaterialien und Nahttechniken in der Chirurgie. Springer, 1982. P. 246–260.
