ПАЦІЄНТООРІЄНТОВАНИЙ ПРОТОКОЛ УЛЬТРАСОНОГРАФІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ

Анотація

Вступ. Сьогодні ультрасонографія (УСГ) є одним із найпоширеніших методів діагностики скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) та навколишніх тканин, адже має цілу низку загальновідомих переваг. Проте цей метод має й певні недоліки: неможливість у повному обсязі дослідити кісткові елементи СНЩС, вагома залежність УСГ зображень від топографо-анатомічних особливостей структур СНЩС, залежність якості опису обстеження від досвіду оператора, довготривале навчання оператора. Окремою проблемою УСГ діагностики є стандартизація протоколу обстеження, що, зокрема, потребує встановлення норми УСГ параметрів СНЩС і жувальних м’язів (ЖМ). Також під час аналізу літературних джерел не було виявлено УСГ протоколу комплексного дослідження структур СНЩС та ЖМ, який би уніфікував УСГ параметри, важливі для щоденної клінічної практики. Мета дослідження. Розробити пацієнтоорієнтований протокол УСГ обстеження СНЩС та ЖМ із урахуванням гендерних особливостей та клінічної значимості УСГ-параметрів. Матеріали та методи дослідження. Волонтерів (53 особи), відібраних згідно з критеріями включення та виключення, було поділено на дві групи залежно від статі. У групі чоловіків було обстежено 54 СНЩС, а в групі жінок – 52 СНЩС. Для дослідження СНЩС, прилеглих ділянок та жувальних м’язів використовувався УСГ датчик із частотою від 3,0 до 11,5 МГц. Результати дослідження. Ширина суглобової щілини становила 0,72–1,18 мм та 0,89–1,33 мм у жінок та чоловіків відповідно (p<0,05). Амплітуда переміщення головки вперед становила 12,18–16,02 мм незалежно від статі. У жінок товщина жувального м’язу в стані спокою становила 8,24–10,94 мм та 10,97– 14,55 мм за стискання. У чоловіків товщина жувального м’язу в стані спокою становила 9,98–12,78 мм та 13,65–17,51 мм за стискання. Відсоток потовщення жувального м’язу для обох статей становив 21,10– 31,12 %. Висновки. Представлений протокол УСГ обстеження СНЩС та ЖМ уніфікує клінічно значимі параметри та містить показники їх норми для різних статей, що робить протокол пацієнтоорієнтованим і полегшує комунікацію між лікарем та пацієнтом.